Психолого-педагогічний семінар: "Формування позитивної Я-концепції, як основи самореалізації особистості"

В ЗОШ № 11 пройшов психолого -педагогічний семінар : "Формування позитивної Я - концепції, як основи самореалізації особистості".

Педагогічний колектив був ознайомлен з поняттям "Я - концепція", структурними компонентами цього поняття, розглянули та обговорили виховне значення Я - концепції в професійній діяльності вчителя. Активно працювали, приймали участь в обговорені позитивної та негативної Я- концепції, виконували вправи: "Бінго", "Яка Я?", "Я і соціум".

МЕТОДИЧНЕ ОБ'ЄДНАННЯ практичних психологів ЗОШ

     19 березня 2015 року о 9.00 в Гімназії відбулося методичне об'єднання практичних психологів ЗОШ. 

   Під час засідання психологи презентували досвід проведення класної години "Формування позитивного самоставлення", ділилися соїми враженнями та побажаннями, отримали рекомендації.

 Практичний психолог Марганецького ліцею, Вітько О.І., провела МАСТЕР-КЛАС по роботі з арт-терапевтичними картками, в ході якого ознайомила з деякими методами та прийомами використання асоціативних карток в психологічній практиці.

Мандала: как расшифровать эмоциональное состояние ребенка

Мандала – загадочный и древний символ, многие тысячелетия она привле- кает внимание людей. На санскрите слово «мандала» означает «священный круг» или «центр». Рисунок ее симметричен и обычно представляет собой круг с четко выраженным центром.

Мандалы в нашей жизни

В буддизме мандалы символизировали собой Вселенную, единство и целостность. С точки зрения символики круг – это небо, а квадрат – земля. На Тибете мандалы использовали как инструмент для медитации.

Психотерапевтическую ценность мандал открыл Карл Густав Юнг – швейцарский психиатр, родоначальник психоаналитического течения. В 1916 году он начал каждое утро зарисовывать рисунки в круге и заметил большую разницу между рисунками, сделанными в благодатный период, и в период конфликтов и жизненных неприятностей.

Для чего рисуют мандалы?

Для работы подойдет альбом готовых мандал-раскрасок германского арт-терапевта и психолога А. Цайри. Можно брать готовые и самые простые мандалы по формам и символам, включающие детские элементы

C помощью рисования мандал человек рассказывает о своей жизни. По сути рисунок в круге – это автопортрет художника, состояние его личности на данный момент времени, не только его отношения с миром, но и мир внутри него. Метод работы с мандалами – ненавязчивый, мягкий способ для психологической диагностики и коррекции. Исцеление и поиск выхода происходит, когда человек спонтанно создает цвета и формы внутри круга. С помощью рисунка в круге человек концентрирует внутренние силы, чтобы потом направить их на решение внешних задач. Такого эффекта можно достигнуть на занятиях с психологом. А для домашних упражнений с детьми достаточно просто раскрашивать готовые мандалы. Рисование и разукрашивание мандал полезно всем без исключения, но особенно:

✽ гиперактивным детям, так как учит их концентрировать внимание и доводить начатое дело до конца, работать в ограниченном пространстве круга, находить границы собственной личности и видеть, где начинаются границы других людей;

✽ нервным, тревожным, агрессивным малышам, так как активизирует внутренний ресурс исцеления, позволяет гармонизировать психическое состояние, приносит спокойствие и дает разрешение напряжения;

Совместная работа с ребенком над одной мандалой учит взрослого понимать своего ребенка без слов, договариваться без давления, находиться на равных позициях, достигать гармонии и взаимопонимания.

С какого возраста можно заниматься?

1–2 года Рисование в пустом круге (в этом возрасте важны цвет и форма). Рисуем вместе с мамой безопасными пальчиковыми красками (три основных цвета: красный, желтый, синий).

3–5 лет Раскрашивание готовых мандал на выбор ребенка и рисование собственных. Набор карандашей (не менее 12 цветов), гуашь, цветная пастель, сангина и уголь, работа с цветным песком.

6–7лет Раскрашивание готовых мандал на выбор ребенка и рисование собственных. Можно уже использовать в работе более сложные акварельные краски.

Позднее дети и подростки с удовольствием рисуют цветными ручками, тушью, простым карандашом.

Правила работы с мандалой

Рисование или раскрашивание мандал можно использовать и как тест, позволяющий узнать психоэмоциональное состояние ребенка, особенности становления его личности. Первый вариант – готовая мандала (раскраска) предлагается ребенку в распечатанном на бумаге виде на выбор из множества других (15–20 штук).

Другой вариант – ребенок сам рисует круг (или обводит тарелку) и произвольно заполняет его такими рисунками, какими захочет сам.

В обоих случаях:

✽ ребенок должен самостоятельно выбирать цвета или темы для рисунка, без давления взрослого;

✽ в день желательно работать только с одной мандалой;

✽ необходимо хвалить и подбадривать ребенка в процессе раскрашивания, ведь эта работа требует от него высокой концентрации внимания и усидчивости;

✽ не вмешивайтесь в работу ребенка без его согласия, избегайте комментариев по поводу результата, ребенок буден напряжен и зависим от вашей оценки;

✽ для настоящего погружения в процесс и расслабления необходимо избавиться от агрессивных цветовых и звуковых раздражителей, создать хорошее освещение в помещении. Важно, чтобы на эту работу было достаточно времени и художественных материалов. Можно негромко включить медитативную музыку.

Ход занятий

«Посмотри, какой волшебный круг. Ты можешь его раскрасить так, как тебе нравится». Звучит музыка, и ребенок работает в спокойной обстановке. Дети, как правило, раскрашивают мандалу от центра к периферии, это и есть способ расслабления (взрослые и подростки в идеале должны раскрашивать мандалу от периферии к центру). Здесь нет четких правил, работа с мандалой – это творчество и интуиция.

По окончании работы попросите малыша придумать название своего волшебного круга, которое будет являться кодом к пониманию изображения. По желанию можно раскрасить фон, вырезать получившееся изображение. «А теперь покрути волшебный круг, посмотри на него издалека, полюбуйся им. Найди ему место в комнате». Стоит спросить у ребенка о его чувствах и переживаниях во время работы, нравится ли ему рисунок. Если получившийся результат не нравится, круг можно изменить, разрезать или порвать. В конце не забудьте поблагодарить ребенка за хорошую работу. Если есть желание, можно написать рассказ к получившейся картинке.

Интерпретация

Интерпретировать цвета и символы, использованные в мандале, можно только со слов ребенка, задав вопрос: «Что это? Какой это цвет? Какие чувства ты испытываешь, когда используешь этот цвет? Почему ты выбрал для контура именно такой цвет? Что он для тебя значит?» Подсчитывается число элементов мандалы (например, круги, лепестки, сектора, сердечки).

Чтобы понять глубинный смысл символики чисел, цветов, фигур и образов, можно обратиться, например, к словарю символов. Но профессионально анализировать данный вид работы может только квалифицированный арт-терапевт.

На что следует обратить внимание на рисунке

✽ Центр – непосредственно то, что является ядром личности – «я» автора. (Два центра встречаются в работах лю- дей с патологиями развития личности.) Незаполненный пустой центр говорит о готовности к переменам. Часто вся мандала является центром: ребенок использует в своей работе сам круг – делает из него мордочку животного или солнышко. Или внушительная фигура в центре занимает большую часть пространства круга. И то, и другое говорит об устойчивой жизненной позиции и самостоятельности, зрелости личности на данном возрастном этапе.

✽ Внешние границы круга – осознание своих психологических границ в процессе взаимодействия с другими, защита своего личностного пространства. Слишком плотная оболочка может указывать на защиту своих границ, тре- вожность. Разрывы, тонкая, пунктирная линия границы – внутренний конфликт. Для гиперактивных детей характерен выход за границы круга. Благоприятный признак – граница обведена цветной линией. Отсутствие границ – ребенок испытывает внутреннее беспокойство.

✽ Линии, связывающие центр с внешними границами, говорят о способности ставить цели и достигать их, о хоро- шей воле.

✽ Пустоты, большие незакрашенные участки – о желании скрыть или подавить свои чувства.

✽ Симметрия внутри круга говорит о внутренней гармонии с самим собой.

✽ Ассиметрия может означать процесс психологических изменений или невротический внутренний конфликт (харак- терно для подростков).

http://www.krokha.ru/family/psihology/37757-mandala-kak-rasshifrovat-emotcionalnoe-sostoyanie-rebenka.html

Погана поведінка з позиції позитивного виховання

Ваші діти нервують вас своєю поганою поведінкою? Якби вас попросили описати свого малюка, продовжуючи речення «Він хороша дитина, але…», чи використали б ви такі слова, як «неслухняний», «плаксивий», «немотивований», «неввічливий», «сердитий» чи «вимогливий», додавши в опис лише кілька добрих слів?

Якщо у вашій голові частіше за все народжуються негативні думки, а позитивні набагато рідше, то перше, що треба зрозуміти, – це дуже природньо. Адже ми, батьки, теж люди, а значить, схильні знаходитись у постійному пошуку того, що не так з нашою дитиною, а потім на цьому «дефекті» старанно зосереджуватися, щоб неодмінно «виправити» на краще. Так чи інакше, цей процес заспокоює нас, ми віримо, що тим самим на довгі роки підвищуємо шанси дитини вижити в цьому непростому світі.

Проблема, однак, у тому, що якщо ми витрачаємо більшу частину нашого часу на хвилювання та фіксуємось на них, усіляко намагаємося сформувати наших дітей під наше ідеальне уявлення про них, ми пропускаємо їх цінні позитивні риси, які вже закладені в них від природи. Добре те, що, якщо ви хочете позитивно вплинути на вашу дитину і зберегти відкритим ваше спілкування, більш ефективним буде використання збалансованого погляду на речі. Я збираюсь допомогти вам «змінити лінзи на окулярах», щоб ви побачили негативні сторони вашої дитини в більш позитивному світлі або, у крайньому випадку, більш ясному та зрозумілому!

Ось п’ять правил, що допоможуть покласти для цього добрий початок.

Правило № 1. Припиніть вишукувати те, чого ви боїтесь

У батьків у міру наростання внутрішньої напруги може розвинутись тенденція до пошуку доказів того, чого вони бояться. У мене була подруга, яка так боялася, що її син стане невдахою, що навіть не могла спати. Вона сама все життя перебувала в якійсь соціальній боротьбі. Одного разу, щоб хоч якось справитися зі своїм страхом за сина, вона поїхала на дитячий майданчик, щоби знайти докази свого негативного переконання: у нього немає друзів.

Звісно, коли ви шукаєте доказів свого настільки поганого переконання, то знайдете певні речі – й у ту саму мить визначите їх як такі. Коли вона під’їхала, він стояв зовсім один на краю асфальтобетонної площадки, у той час як усі діти грали на її протилежному боці. Вона вийшла зі свого автомобіля і практично в жаху підбігла до сина: «Чому ти стоїш тут зовсім один і не приєднуєшся до інших дітей?». Він сказав: «Мама, ти можеш відійти звідси? Я воротар і я в розпалі гри, це футбол!».

Ця історія дуже наочно ілюструє ступінь того, що тривога спроможна зробити з нами: вона може примусити нас шукати докази того, чого ми боїмося, шукати та знайти їх, після чого ми починаємо ставитись до цього, як до чогось реального, як до пророцтва, що збулось. І якщо такий спосіб реагування стане звичним, відібравши у вас можливість навчити дитину ефективно взаємодіяти з іншими дітьми, ви ненароком виростите в ній те негативне, що існує. Інакше кажучи, те, чого ви намагаєтесь запобігти, – відбудеться!

Іноді ми перетворюємо певну поведінку дитини на проблему, про яку починаємо в ту саму мить інтенсивно хвилюватись, і втрачаємо з виду логіку й факти. Коли це відбувається, навіть позитивні риси характеру можуть стати негативними. Важлива навичка, якої слід навчитись батькам, – припинити пошук того, чого вони бояться. Це стосується не тільки виховання, а й усього життя.

Правило № 2. Поміняйте ваші «лінзи»

Також ми здатні перетворити позитив на негатив, коли не можемо розгледіти позитивні моменти, що приховуються під виглядом поганої поведінки, яка дратує та полишає нас внутрішньої рівноваги. Як часто ми переживаємо, що діти нас не слухаються! Нам не подобається, що вони суперечать нам, ідуть урозріз з нашим переконанням, не погоджуються з тим, чого ми від них хочемо. Коли вони кажуть «ні» або відмовляються виконати наше прохання, це просто зводить нас з розуму. Цілком звично та природно в такому випадку розсердитись і класифікувати поведінку дитини та її ставлення до нас як негативну, тобто, знову ж таки, те, що необхідно виправити. Але, не дивлячись на інерцію, найкращим варіантом для нас буде подумати над результатом такої поведінки (відмови виконувати що-небудь) – над актуальною характеристикою дитини і при цьому не обов’язково поганою.

Помінявши «лінзи» в наших уявних окулярах, ми, замість того, щоб спробувати змінити наших дітей, можемо постаратись розібратися в їх конфронтаційних тенденціях, оцінити їх і зрозуміти. Буде складно й виснажливо, але це того варте. Подивіться на ситуацію таким чином: ми хочемо, щоб наші діти росли і ставали самостійними та незалежними від дорослих. Неслухняність і конфронтацію, які ви бачите в поведінці, можна інтерпретувати таким чином, що дитина не буде боятися сказати «ні» тиску своїх ровесників, або як те, що в її характері присутні сильні лідерські якості. Наше завдання як батьків є в тому, щоб, добре знаючи своїх дітей, спрямувати цю потужну енергію належним чином, установивши певні обмеження й намагаючись зберегти відкритим наш канал зв’язку з ними.

Бачити позитивне в поведінці наших дітей в той час, як ця поведінка ускладнює наше життя чи відрізняється від бажаного, – це свого роду виклик. Але подивитись на речі більш позитивно стане простіше, якщо ви дозволите та приймете те, що ваша дитина унікальна та існує відокремлено від вас. Ви не повинні нав’язувати дитині її шлях, треба спробувати трохи відсторонитись і побачити її становлення з позиції більш позитивного мислення.

Корисна вправа. Якщо ви схильні бачити, що склянка води пуста, що таке вам необхідно зробити, щоби побачити цю склянку наполовину повною? Ось моя порада: кожного разу, коли ви впіймаєте себе на тому, що зосередились на негативних рисах вашої дитини, запишіть три позитивних аспекти кожної цієї «поганої» риси чи поведінки. Привчіть себе дивитись на речі з іншої точки зору. Якщо ваша дитина надто чутлива, відмітьте в цьому позитивну сторону – її чуткий характер. Якщо вона сперечається з вами, подумайте, що позитивне в цьому те, що дитина відстоює свою позицію й таким чином самоутверджується.

Ключ у тому, щоб у негативній поведінці вашої дитини відмітити та зафіксувати для себе позитивні сторони, а потім допомогти їй, спрямувавши належним чином у вірне русло. Ви можете сприяти переходу від агресії до самоствердження шляхом установлення обмежень її поведінки, визначаючи також закономірні наслідки (поведінки, а не її емоцій), а потім приступити до безпосереднього рішення проблеми, порозмовлявши про те, як наступного разу опанувати себе і зробити більш продуктивно. Ви повинні зрозуміти, що наявність в особистості дитини такої якості, як наполегливість, є дуже корисним інструментом для життя, доки дитина, звісно, використовує його у здоровий спосіб. Ваша праця є в тому, щоби спрямовувати дитину й допомагати їй робити це правильно.

Правило № 3. Побачте себе на місці вашої дитини

Прослідкуйте за будь-якими проявами поведінки, що вибивають вас із колії, та спитайте себе, що ви повинні зрозуміти в ній. Для цього вам треба буде врахувати, що мозок вашої дитини перебуває у стадії розвитку, а також на мить поставити себе на місце вашої доньки чи сина. Тоді ви зможете вивчити цю поведінку в менш тривожному стані.

Припустимо, ваш син учиться в середній школі й хоче купити собі кросівки, які носять практично всі діти в його класі. На вашу відповідь «ні» він тут же проявляє емоційну реакцію. Ви, у свою чергу, реагуєте не менш бурхливо і кричите: «Якщо вони є в кожного, це ще не означає, що ти теж повинен їх мати!». При цьому про себе ви думаєте: «Що сталося з тими цінностями, яких ми його навчали? Що з ним таке? Як він став настільки егоїстичним, вимогливим і грубим?».

Тепер зупиніться на мить і по-справжньому уявіть себе на місці дитини. Що ви зараз бачите та розумієте з того, що ви не бачили, коли були на своєму місці? Можливо, ви більш ясно зможете зрозуміти, що справа зовсім не у кросівках, а в потребі вашого сина «влитись» у колектив (чи виділитися з нього), бути його частиною. Його розвиток на даному віковому етапі життя диктує йому наполегливу необхідність виглядати і діяти так само, як й однолітки.

Ви коли-небудь пробували не турбуватися про те, що подумають про вас інші? Як ви це робили? Тепер спробуйте побути підлітком або десятирічною дитиною і зробіть це знову. Майже неможливо, так? Не зрозумійте мене неправильно, поведінка дитини зовсім не означає, що ви мусите здатись і піти та купити їй кросівки, вона свідчить про те, що дитина має потребу у вашому співчутті, щоб ви були на її боці. Тому, дивлячись на спалахи її гніву, перетворюйте це на вдумливе розуміння дитини, а не переживання чи роздратування з цього приводу.

Не приймайте все на свій рахунок. Крім того, що таким чином ви отримуєте можливість співчувати дитині та проявити спокій перед тим, як почнете обговорювати з нею необхідні обмеження в її поведінці, ви також зрозумієте, що певний негатив вашого малюка – цілком нормальне явище і знаходиться в рамках вікових особливостей. Це також допоможе побачити картину трохи ясніше. Урешті-решт, можливо, вам і не сподобається така поведінка. Але, у крайньому випадку, ви зможете побачити, з якою метою вона виникла, і не станете приймати її на свій рахунок.

Правило № 4. Спитайте себе: «Це просто погана поведінка чи реакція на щось інше?»

Іноді ми просто не помічаємо істинного цільового призначення поведінки нашої дитини й відразу класифікуємо її як негативну. Але тільки-но ми починаємо розуміти її мотивацію, вона вже не виглядає такою поганою. Наприклад, припустимо, що батьки дитини вже довгий час зляться один на одного. Дитина відчуває їх напруження й реагує по-своєму. Ставши «емоційною губкою» в сім’ї, вона починає неусвідомлено помічати, що, тільки-но робить щось погане (або навіть починає хворіти), її батьки перестають сваритись. Чому так відбувається? Батьки отримують можливість зосередитись на негативній поведінці дитини й відволіктись від власних проблем – така зайнятість дозволяє їм трохи заспокоїтися, залишивши на час взаємні дорікання та непорозуміння. У підсумку дитина виростає зі знанням конкретного та дієвого способу того, як зберігати стосунки своїх батьків гармонійними – самій мати якісь проблеми. Треба підкреслити, що це відбувається неусвідомлено.

Тому зробіть крок назад і постарайтеся проаналізувати, чи не є поведінка вашої дитини реалізацією певного «сценарію». Чи не є її поведінка відбиттям того, що члени родини перестали чути один одного? Чи допомагає вона іншим уникнути зосередженості на самих собі, особистих проблемах або на своїй некоректній поведінці? Якщо так, то така модель поведінки називається «злиттям». Як каже Джеймс Леман, діти протягом життя уважно спостерігають за батьками та інтуїтивно осягають певні речі, яких потребує їхня сім’я для збереження стабільності та життєспроможності. А значить, вони будуть проявляти (а іноді й неусвідомлено імітувати) погану поведінку і, якщо це знадобиться, стануть яркою основою сім’ї. Як тільки ви зрозумієте, що поведінка дитини слугує певній меті, то зможете роздивитись її в абсолютно іншому ракурсі.

Правило № 5. Різниці – це нормально

Звісно, цілком природно і зрозуміло, що ми отримуємо багато позитивної енергії від людей, яким подобаємось та які чимось на нас схожі. Різниця ж може нам доставити почуття дискомфорту, але майте на увазі, що різниця не є синонімом чогось негативного. Якщо ваша дитина діє, поводиться або мислить інакше, ніж ви, замість того щоби розглядати це як негатив, просто визнайте цю різницю між вами й рухайтесь далі.

Сприймати людей, а особливо наших дітей, з позиції хвилювання дуже легко. Але постарайтесь побачити своїх дітей, якими вони є в дійсності, а не такими, якими, згідно з вашими побоюваннями, вони можуть стати. Коли ви навчитесь бачити їх у позитивному ключі, у розумному та реалістичному світлі, це допоможе їм сяяти, квітнути та процвітати.

http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/21/

Підтримка учнів групи ризику перед ЗНО

Інфантильні учні

Стисла психологічна характеристика. Такі учні відрізняються низьким рівнем самоконтролю, вольових процесів. У процесі навчальної діяльності вони не можуть зосередитися, не володіють сформованою пізнавальною мотивацією. Для них властивий зовнішній локус контролю.

Основні труднощі, які виникають при проходженні ЗНО. Таким дітям важко примусити себе готуватися до іспиту. Їм властива апеляція до «вищих сил» замість сподівань на власні можливості. Вони відчувають труднощі з виділенням головного, плануванням і організацією своєї діяльності. Крім цього, в них відсутня системність в мисленнєвій діяльності.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Необхідно надавати алгоритми підготовки у вигляді схем. Оптимальна стратегія підготовки для таких учнів – розпочинати зі складного (прогалин), а згодом переходити до знайомого матеріалу. Важливо розсортирувати матеріал на короткі, легко досяжні кроки і завершувати роботу на позитиві, не очікуючи відчуття відрази. У монотонній діяльності слід знаходити ресурси (безпосередня вигода, само заохочення). Допомагає також регламентація часу.

Під час проведення пробного ЗНО. Можна використовувати перед початком екзамену формули самонавіювання («Я спокійний і зібраний»). Необхідно переглянути всі завдання і вибрати ті, які видаються найбільш легкими. При перевірці корисно уявити, що перевіряєш чужу роботу.

Рекомендації вчителям та батькам. Якщо дитина чимось зайнята, не відволікайте її, доки вона не завершить роботу. Необхідно допомагати структурувати час і створювати зовнішні потреби у цьому. Необхідно також узгодити з дитиною систему заохочень.

Тривожні учні

Стисла психологічна характеристика. Для тривожних дітей навчальний процес асоціюється з емоційною напругою. Вони схильні сприймати будь-яку ситуацію, пов’язану з навчанням, як небезпечну. Особливу тривогу викликає в них перевірка знань в будь-якому вигляді (контрольна робота, диктанти і т. д.).

В який спосіб можна розпізнати тривожну дитину? Такі учні часто пере провіряють вже зроблене, причому це може і не призвести до суттєвого покращення якості роботи. При усній відповіді вони, як правило, прискіпливо спостерігають за реакцією вчителя. Тривожні діти ставлять багато уточнюючих запитань, часто перепитують вчителя, перевіряючи, чи правильно вони його зрозуміли. При виконанні індивідуального завдання вони зазвичай просять вчителя «подивитися, чи правильно вони зробили». Часто гризуть ручки, перебирають пальцями, зачіпають волосся тощо.

Основні труднощі. Ситуація екзамену взагалі складна для тривожних дітей, тому що по своїй сутності вона оціночна. Такій дитині важко контролювати свій емоційний стан, звідси виникають проблеми з концентрацією уваги. Найбільш складним аспектом ЗНО для тривожного учня є відсутність емоційного контакту з дорослим.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Для тривожних дітей особливо важливе створення ситуації емоційного комфорту на передекзаменаційному етапі. Ні в якому разі не можна нагнітати атмосферу, нагадуючи про серйозність екзамену і значущість його результатів. Занадто велике підвищення тривоги в учнів цієї категорії призводить лише до дезорганізації діяльності. Завдання дорослого – створення ситуації успіху, заохочення, підтримка. В цьому величезну роль відіграють підтримуючі вислови: «Я впевнений, що ти впораєшся», «Ти так добре впорався з контрольною з фізики».

Необхідно навчити дитину прийомам саморегуляції, релаксації, аутотренінгу, обов’язково ознайомити її з процедурою ЗНО, щоб зняти ситуацію невизначеності. Великого значення буде мати бесіда з близькою людиною, спрямована на забезпечення емоційно сприятливої атмосфери.

Під час проведення пробного ЗНО. Дуже важливо забезпечити тривожним дітям відчуття емоційної підтримки. Це можна зробити різноманітними невербальними засобами: подивитися, посміхнутися і т. ін. Тим самим дорослий як би говорить дитині: «Я тут, я з тобою, ти не один». Якщо дитина звертається за допомогою: «Подивіться, я правильно роблю?», краще за все, не заглиблюючись у зміст написаного, переконливо сказати: «Немає сумнівів, що ти все робиш правильно і в тебе все вийде».

Рекомендації вчителям та батькам. Необхідно формувати в учнів позитивне, адекватне ставлення до ЗНО. В якості підготовки тривожних дітей можна рекомендувати проведення відкритих уроків із запрошенням незнайомих людей, а також радити дітям притримуватися певного стилю поведінки.

Батькам слід пояснити особливості дітей, здійснювати просвітницьку роботу з батьками для створення адекватного ставлення до ЗНО. Великого значення має сприятливий клімат в сім’ї.

Невпевнені учні

Стисла психологічна характеристика. Проблема таких дітей в тому, що вони не вміють спиратися на власну думку і схильні до отримання допомоги інших. Невпевнені діти не можуть самостійно перевірити якість своєї роботи: вони самі собі не довіряють. Вони можуть добре виконувати роботу за зразком, але мають ускладнення при необхідності самостійного вибору стратегії розв’язання.

В подібній ситуації вони зазвичай звертаються за допомогою до однокласників або батьків (особливо при виконанні домашнього завдання). Такі діти списують не тому, що не знають відповіді, а тому, що невпевнені в правильності своїх знань і рішень. В поведінковому плані їм часто властивий конформізм, вони не вміють відстоювати власну точку зору. Невпевнені діти часто подовгу не можуть приступити до виконання завдання, але достатньо педагогу підказати їм перший крок, як вони починають працювати.

Основні труднощі. Невпевнені діти відчувають труднощі під час будь-якого екзамену, позаяк їм важко розраховувати на власні ресурси й приймати самостійне рішення. При проходженні ЗНО ці діти відчувають додаткові труднощі, оскільки принципове значення має самостійний вибір стратегії діяльності, а це завдання для невпевнених учнів вкрай складне.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Дуже важливо, щоб невпевнена дитина отримала позитивний досвід прийняття іншими людьми її особистого вибору. При роботі з такими учнями необхідно уникати порад і рекомендацій (наприклад: «Краще розв’яжи прості завдання, а тоді переходь до складних»). Краще запропонувати самому вибрати і дочекатися, коли він прийме рішення («Як ти гадаєш, з чого краще розпочати: з простих чи складних завдань?»).

Під час проведення пробного ЗНО. Невпевнену дитину можна підтримувати простими фразами, які сприяють створенню ситуації успіху: «Я впевнений, в тебе все вийде», «Ти обов’язково впораєшся». Якщо учень ніяк не може розпочати виконання завдань, довго сидить без діла, варто запитати його: «Ти не знаєш, як розпочати? Як виконувати наступне завдання?» - і запропонувати йому альтернативу: «Ти можеш розпочати з простих завдань або спочатку переглянути весь матеріал. Як ти гадаєш, що буде краще?»

В жодному разі не можна говорити тривожним і невпевненим дітям фраз типу «Подумай ще», «Поміркуй добре». Це тільки підсилить їх тривогу і ніяк не прискорить виконання завдання.

Рекомендації вчителям та батькам. Дуже важливо розвивати у невпевненої дитини навички самостійного оцінювання своєї роботи. Наприклад, корисно запитувати її «А що тобі самій сподобалось в твоїй роботі?» Якщо дитині важко відповісти на подібне запитання, можна запропонувати їй оцінити роботу за декількома критеріями: за точністю, швидкістю і т. д. Не варто поспішати пропонувати дитині готовий розв’язок або відповідь. Навпаки, краще спочатку поцікавитися її думкою.

Перфекціоністи і «відмінники»

Стисла психологічна характеристика. Діти даної категорії зазвичай відрізняються високою або дуже високою успішністю, відповідальністю, організованістю, виконавською дисципліною. Якщо вони виконують завдання, то намагаються зробити його краще від усіх або швидше за інших використати додатковий матеріал.

Перфекціоністи дуже чуттєві до похвали і взагалі до будь-якого оцінювання своєї діяльності. Все, що вони роблять, повинно бути поміченим і отримати відповідну (звичайно ж, високу) оцінку. Для таких дітей властиві дуже високий рівень домагань і вкрай нестійка самооцінка. Для того, щоб відчувати себе хорошими, їм потрібно не просто встигати, а бути найкращими, не просто добре справлятися з завданнями, а робити це блискуче.

Основні труднощі. ЗНО для даної категорії учнів – це той самий випадок, коли правильним виявляється вислів «Найкраще – ворог хорошого». Їм недостатньо виконати мінімально необхідний обсяг завдань, їм потрібно зробити все, причому безпомилково. Ще одна можлива перепона для них – це необхідність пропустити завдання, якщо вони не можуть з ним впоратись. Вони відчувають сильну тривогу, намагаються отримати підтримку. Їм також важко контролювати свій емоційний стан.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Дуже важливо допомогти таким дітям скоригувати їх очікування і допомогти усвідомити різницю між «достатнім» і «неперевершеним». Їм необхідно зрозуміти, що для отримання відмінної оцінки немає необхідності виконувати всі завдання. На передекзаменаційному етапі перфекціоністам можна пропонувати тренувальні вправи, де їм потрібно буде вибирати завдання і не робити все підряд. Необхідно проінформувати таких дітей про необхідний мінімум набраних балів, допомогти їм розставити пріоритети і скоригувати очікування. Необхідно також навчити їх планувати роботу за часом.

Під час проведення пробного ЗНО. Перфекціоністу потрібно допомогти обрати стратегію діяльності і реалізувати її. Можна запитати «Які завдання ти вирішив зробити?» - і при потребі тактовно скоригувати його плани. У процесі пробного ЗНО можна час від часу цікавитися: «Скільки тобі ще залишилося?» - і допомагати йому скоригувати власні очікування (« Тобі не потрібно робити стільки. Того, що ти вже виконав, буде достатньо. Переходь до наступного завдання»).

Рекомендації для вчителів та батьків. Необхідно уникати порівняння з іншими і допомогти знизити суб’єктивну значущість ЗНО. Батькам важливо допомогти скласти режим дня і регулювати навантаження, а вчителям – утриматися від оцінювання й порівняння з іншими. Важливо допомогти дитині переключитися з емоційного реагування на планування і зосередитися на перевірці.

Правополушарні учні

Стисла психологічна характеристика. Правополушарними називають дітей, в яких домінує правий полушарок мозку. В них багата уява, добре розвинене образне мислення. Вони прекрасно сприймають метафори, образи, порівняння, гублячись при необхідності мислити логічними категоріями.

Основні труднощі, які виникають при проходженні ЗНО. Правополушарні діти можуть відчувати труднощі при необхідності чіткого логічного мислення, структурування. Їм важко відволіктися від емоційно-образної складової навчального матеріалу і зосередитися на фактах і теоретичних побудовах. Як правило, вони добре долають гуманітарні предмети, відчуваючи труднощі з предметами природничого та фізико-математичного циклів.

Саме по собі тестування винятково складне для правополушарних дітей, тому що воно передбачає знання логічних конструкцій, фактів, потребує вміння аналізувати і співставляти різноманітні факти, тобто діяльність проходження ЗНО лівополушарна за своєю природою.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Важливо надати дитині інформацію про особливості її навчального стилю, допомогти прийняти його і відпрацювати індивідуальну стратегію діяльності. Щоб навчальний матеріал краще засвоювався, правополушарним дітям важливо задіювати уяву й образне мислення: використовувати порівняння, образи, метафори, малюнки. Сухий теоретичний матеріал необхідно ілюструвати прикладами або наочністю. Необхідно також використовувати вправи на зняття емоційної напруги.

Під час проведення пробного ЗНО. Правополушарним дітям має сенс спробувати свої сили не стільки в найпростіших тестових завданнях (типу А), скільки там, де потрібно дати розгорнуту відповідь. Це їм буде простіше. Можливо, їм варто починати саме з завдань В і С, а вже потім переходити до тестів множинного вибору. До початку екзамену важливо донести до дітей думку про те, з яких завдань їм буде розумніше розпочати, а під час екзамену нагадати їм про це. Крім того, можна нагадати їм про ті вправи, які були засвоєні на етапі підготовки.

Рекомендації для вчителів та батьків. Необхідно проінформувати батьків і вчителів про сутність правополушарності, навчити їх активізувати образне мислення дитини при підготовці до екзамену.

Учні-синтетики

Стисла психологічна характеристика. Синтетичний, чи глобальний, стиль діяльності характеризується низкою типових моментів. Учні-синтетики спираються в більшості на загальне, а не на часткове. Вони мало уваги приділяють деталям, тому що їх цікавлять загальні взаємозв’язки.

Основні труднощі. Синтетики часто відчувають труднощі з аналізом, виділенням ключових моментів в інформації, розподілом матеріалу на смислові блоки. Зазвичай таким дітям важко складати плани або конспекти, деякі з них складають план вже після того, як робота була написана. Синтетики рідко концентруються на одній проблемі, їм властиво розглядати її в широкому контексті, у взаємозв’язку з іншими проблемами, співвідносити отримані знання з особистим досвідом і думками інших. При проходженні ЗНО синтетики можуть відчувати труднощі, пов’язані з необхідністю аналітичної діяльності і оперування конкретними фактами.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Дуже важливо розвивати у синтетиків аналітичні навички, враховуючи, що загальний хід їх діяльності – від загального до часткового. При вивченні кожної теми необхідно її узагальнювати, виокремлювати основні блоки і наповнювати їх конкретним змістом. При роботі з тестами синтетиків потрібно орієнтувати на виявлення основного в кожному завданні: що тут є головним, на що варто звертати увагу в першу чергу?

Під час проведення пробного ЗНО. На початку роботи синтетикам варто ознайомитися з матеріалом в цілому: переглянути наявні завдання, «пробігтися» по їх змісту. Це допоможе їм зорієнтуватися. Синтетикам може допомогти складання загального плану діяльності на початку роботи. Крім того, на ЗНО їм важливо спиратися на вміння виділяти головне в кожному завданні. «Спочатку переглянь завдання і поміркуй, у якій послідовності ти будеш їх виконувати».

Рекомендації для вчителів та батьків. Рекомендації аналогічні роботі з правополушарними дітьми: перш за все необхідно зрозуміти специфіку пізнавальної діяльності синтетика і розвивати у нього навички аналізувати.

Учні, які відчувають недостачу довільності та самоорганізації

Стисла психологічна характеристика. Зазвичай цих учнів характеризують як «неуважних», «незібраних». Як свідчить практика, в них дуже рідко бувають справжні порушення уваги. Частіше всього «неуважні» діти – це діти з низьким рівнем довільності. В них сформовані всі психічні функції, необхідні для того, щоб бути уважними, але загальний рівень організації діяльності дуже низький. В таких дітей часто нестійка працездатність, їм властиві коливання темпу діяльності. Вони можуть часто відволікатися.

Основні труднощі. ЗНО потребує дуже високої самоорганізації. Діти, в яких несформована довільність, при загальному високому рівні пізнавального розвитку і досить достатньому обсягу знань можуть нераціонально використати час.

Стратегії підтримки.

На етапі підготовки. Психічні функції формуються при наявності зовнішніх підстав. Тому на етапі підготовки дуже важливо навчити дитину використовувати для саморегуляції діяльності різноманітні матеріальні засоби. Такими засобами можуть стати пісковий годинник, який відміряє час, достатній для виконання завдання; складання списку необхідних справ (і їх поступове ви креслення по мірі виконання), лінійка, яка вказує на потрібний рядок, і т.д. Немає сенсу закликати таких дітей «бути уважнішими», тому що це для них недоступно.

Під час проведення пробного ЗНО. Дітям з недостатньо розвиненою довільністю необхідна допомога в самоорганізації. Це можна зробити завдяки спрямовуючим питанням: «Ти зараз що робиш?» Можливе також використання зовнішніх підстав. Наприклад, дитина може скласти план своєї діяльності і закреслювати пункти або ложити лінійку на те завдання, яке вона зараз виконує. Важливо, щоб учень навчився використовувати ці допоміжні засоби на попередньому етапі, в іншому разі на екзамені це забере в нього надто багато сил і часу.

Рекомендації для вчителів та батьків. Дуже важливо, щоб дорослі не брали на себе повністю функцію організації діяльності такої дитини. Якщо дорослий весь час контролює і організовує дитину, це не лише не сприяє розвитку довільності, а навпаки. Завдання дорослих – стимулювати розвиток самоконтролю дитини. Наприклад, краще не давати прямих вказівок типу «Зараз пиши це» або «Не забув зошит з математики положити?», а задавати питання, відповіді на які будуть вимагати від дитини навичок самоорганізації: «Що потрібно зробити зараз?», «Що ти зараз будеш робити?», «Перевір, чи всі підручники ти положив».

Астенічні учні

Стисла психологічна характеристика. Основна характеристика астенічних дітей – висока втомлюваність, схильність до виснаження. Вони швидко втомлюються. В них знижується темп діяльності і різко збільшується кількість помилок.

Як правило, втомлюваність пов’язана з особливостями вищої нервової діяльності і має не стільки чисто психологічну, скільки неврологічну природу, тому можливості її корекції вкрай обмежені.

Основні труднощі. ЗНО потребує високої працездатності протягом достатньо тривалого періоду часу (3 години). Тому в астенічних дітей дуже висока ймовірність зниження якості роботи, виникнення відчуття втоми.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. При роботі з астенічними дітьми дуже важливо не висувати вимог, які неможливо виконати і яким дитина не зможе відповідати.: «Деякі випускники займаються з ранку до вечора, а ти після двох годин вже втомився». Дитина не симулює, просто такі його індивідуальні особливості.

Великого значення набуває оптимальний режим підготовки: щоб дитина не перевтомлювалась, їй необхідно робити перерви в заняттях, гуляти, достатньо спати. Батькам астенічних дітей варто отримати консультацію у психоневролога або невропатолога про можливість підтримки дитини за допомогою вітамінів чи трав’яних зборів.

Під час проведення пробного ЗНО. Слід мати на увазі, що астенічним дітям потрібно декілька перерв, тому їх не потрібно квапити, якщо вони раптово припиняють працювати і на якийсь час зупиняються. Їм по можливості краще організувати декілька коротеньких «перерв» (відпустити в туалет і т.п.)

Рекомендації для вчителів та батьків. Дуже важливо не порівнювати дитину з іншими. В ситуації, коли очевидна висока втомлюваність, необхідно виявити делікатність і тактовність. В жодному разі не можна докоряти дитині у лінощах або незібраності.

Гіпертимні учні

Стисла психологічна характеристика. Гіпертимні учні зазвичай швидкі, енергійні, активні, не схильні до педантизму. В них високий темп діяльності, вони імпульсивні і часом нестримані. Вони швидко виконують завдання, але дуже часто роблять це абияк, не перевіряють себе і не бачать власних помилок. Такі діти часто нехтують точністю й акуратністю на користь швидкості й результативності.

Гіпертимні учні відчувають труднощі в процесі роботи, яка потребує високої старанності, зібраності і скрупульозності, проте прекрасно долають завдання, які вимагають високої мобільності й переключення. Особливістю цієї категорії дітей часто є також невисока значущість навчальних досягнень, занижена навчальна мотивація.

Основні труднощі. Процедура ЗНО вимагає високої зібраності, концентрації уваги, скрупульозності та акуратності, а ці якості зазвичай є слабким місцем гіпертимних дітей. З іншого боку, такі діти, як правило, володіють хорошим переключенням, що допомагає їм впоратися з екзаменаційними завданнями.

Стратегії підтримки.

На етапі підготовки. Дуже важливо не намагатися змінити темп діяльності, особливо за допомогою вказівок типу «Не поспішай». Такий учень все одно буде працювати в тому темпі, в якому йому комфортно. Необхідно розвивати в таких учнів функцію контролю, тобто навички самоперевірки: по завершенню роботи знайти помилки, самостійно перевірити результати виконаних завдань. Основний принцип, яким потрібно керуватися гіпертимним дітям: «Зробив – перевір». Крім того, необхідно створити у гіпертимних дітей відчуття важливості ситуації екзамену. Це саме той випадок, коли потрібно із всією серйозністю пояснити, якого величезного значення мають результати ЗНО.

Під час проведення пробного ЗНО. Гіпертимним дітям потрібно м’яко і ненав’язливо нагадувати про необхідність самоконтролю: «Ти перевіряєш те, що ти робиш?» Крім того, їх краще посадити в класі так, щоб можливість з кимось спілкуватися була мінімальною.

Рекомендації для вчителів та батьків. Важливо, щоб у спілкуванні з такими дітьми дорослі м’яко, але послідовно створювали зрозумілі і чіткі обмеження. При цьому необхідно враховувати, що для гіпертимних дітей важливим є не розмірковування й умовиводи, а реальний досвід. Тому на варто захоплюватися нотаціями або поясненнями, а створити чітке організуюче середовище.

Застрягаючі учні

Стисла психологічна характеристика. Таких дітей характеризує низька рухливість, низька лабільність психічних функцій. Вони важко переключаються з одного завдання на інше. Застрягаючі діти ґрунтовні і в більшості повільні. Ще одна їх особливість полягає в тому, що вони потребують тривалого орієнтуючого періоду при виконанні кожного завдання. Якщо таких учнів починають квапити, темп їх діяльності ще більше знижується.

Основні труднощі. Процедура ЗНО потребує високої мобільності: необхідно швидко переключатися з одного завдання на інше, актуалізувати знання з різноманітних розділів шкільної програми. Це може викликати труднощі в застрягаючих дітей.

Стратегії підтримки

На етапі підготовки. Навички переключення уваги тренувати досить складно, але можливо. Можна навчити дитину користуватися годинником для того, щоб визначати час, необхідний для кожного завдання. Можна, наприклад, сказати учневі: «Тобі потрібно розв’язати п’ять задач за годину. Отже, на кожну задачу ти можеш витратити не більше дванадцяти хвилин». Такі вправи допоможуть учневі розвивати вміння переключатися. Можна також заздалегідь визначити, скільки часу слід відвести на кожне завдання на ЗНО.

Під час проведення пробного ЗНО. Завдання дорослого – в міру необхідності м’яко і ненав’язливо допомагати таким дітям переключатися на наступне завдання, якщо вони довго розмірковують над кожним: «Ти вже можеш переходити до наступного завдання». Ні в якому випадку не можна їх квапити, від цього темп діяльності лише знижується.

Рекомендації для вчителів та батьків. Важливо не просто підказувати застрягаючій дитині, що потрібно робити, а розвивати в неї навички переключення. Добре, якщо дорослий обговорює з дитиною розподіл часу, а тоді тактовно цікавиться: «Чи вдається тобі діяти за планом?»

Аудіали і кінестетики

Стисла психологічна характеристика. Відомо, що людина має три основних модальності сприйняття: аудіальна (слухова), візуальна (зорова) і кінестетична (тактильна). У кожної людини одна з цих модальностей є ведучою, яка визначає домінуючий спосіб отримання і перетворення інформації. Навчання в школі зазвичай спирається на всі три модальності (усні розповіді, наочність, практичні роботи), що в цілому дозволяє засвоювати програму дітям всіх трьох груп.

Основні труднощі. На відміну від традиційного екзамену, який включає аудіальні і кінестетичні елементи (особливо якщо екзамен проводиться в усній формі), ЗНО має винятково візуальну форму. Це полегшує завдання для візуалів, одночасно ускладнюючи його для аудіалів і кінестетиків.

Стратегії підтримки.

На етапі підготовки. Необхідно, щоб діти даних категорій усвідомили особливості свого навчального стилю, тобто змогли чітко сформулювати для себе, як саме вони краще засвоюють навчальний матеріал, й скористалися цим при повторенні матеріалу.

Під час проведення пробного ЗНО. Аудіали можуть скористатися мовленням, тобто дуже тихо проговорювати завдання вголос. (Щоб це нікому не заважало, слід продумати, в яке місце класу краще посадити такого учня). У випадку труднощів можна розповісти їм про те, в чому полягає сутність завдання. Їм не потрібна допомога в розв’язанні, їм потрібно просто допомогти зрозуміти сутність завдання.

Кінестетики можуть допомагати собі простими рухами (наприклад, порухати ногами під столом). Їм також варто дозволити якусь рухову активність

Рекомендації для вчителів та батьків. Необхідно спільно з дітьми обговорити простіприйоми, які вони зможуть використати під час підготовки й на ЗНО.

Якщо під час проведення пробного тестування випускники отримають необхідну підтримку, вони будуть більш впевнено почувати себе в ситуації реального екзамену.